Найкращий спосіб зробити дітей хорошими -

це зробити їх щасливими.

О.Уальд

Директор

Обшарська Раїса Володимирівна

/Files/images/Рабочий стол_001.jpg

Дитинство… Чарівна, захоплююча країна, в якій панує весела, гамірлива гра, звучить безпечний дитячий сміх, де живуть малюки, а дитина – це найбільша з усіх цінностей світу. І тільки любов’ю ми можемо її зберегти.

- Як любити дитину?

Запитаю в калини.

І вона відповість білим цвітом -

- Так, як сонце діброву,

Як сердечну розмову,

Так, як дощик траву теплим літом.

Як дитину любити?

В світі жити навчити,

Щоби щастя і долю пізнала,

Щоб здорова зростала,

Щоби горя не знала,

Щоби роду продовженням стала.

Запитаю у серця

Ніжно-ніжно озветься,

- А хіба ти не чуєш, не знаєш,

Що найбільше у світі,

Понад сонце і квіти,

Ти дитя своє любе кохаєш!

Р.Обшарська

За словами Софії Русової „Кожна дитяча установа має стати для дитини хатою радості”. Працівники нашого дошкільного закладу створюють всі умови для того, щоб це так і було.

Я ж як керівник закладу, сприяю відродженню української національної системи виховання через духовність. Вважаю її основним стержнем розвитку особистості.

Благодатно і благочинно впливає на свідомість дитини і змушує її виростати чуйною, милосердною, справедливою людиною спілкування з прекрасним, розуміння неповторності природи, душевної краси людини.

Нині чимало пишуть і говорять про український національний характер, українську ментальність. Та любов і повага до Вітчизни починається з малого - з любові та поваги до батьків, до отчого порогу, пошанування народних звичаїв та обрядів, які веселять душу, радують серце, утверджують найкраще на землі. Ми пробуджуємо ніжні дитячі душі і засіваємо в ній зерна любові, керуючись народною мудрістю…

Нація, яка думає на рік вперед – сіє пшеницю,

Нація, яка думає на 10 років вперед - садить сади,

Нація, яка думає на 100 років вперед виховує молоде покоління.

Ми в своєму дружньому колективі саме народну педагогіку вважаємо золотим фондом педагогіки наукової, черпаємо з її джерел творче натхнення і запал живої думки, велику життєву мудрість, яка допомагає нам щодня, щохвилини плекати ніжну дитячу душу.

Походи вихідного дня.

Робота з батьками щодо організації дозвілля дітей

Кажуть, що людина, яка мандрує, схожа до птиці, що піднімається високо в небо і бачить усю землю. Перед нею відкриваються нові неосяжні далі, вона одержує духовне піднесення від спілкування з природою рідного краю.

Уявімо собі, що зараз за плечима у нас рюкзаки, ми зручно одягнуті і взуті, позитивно налаштовані вирушаємо в похід. Напевно, одразу ми переносимося думками у ті цікаві місцини, де вже були і де одержали незабутні враження, особливо, якщо це було в дитинстві.

У нашій роботі, в дошкільному закладі, екологічне виховання неможливо здійснити без співпраці з батьками та спілкування з природою. Тільки опираючись на сім’ю, спільними зусиллями, ми можемо сформувати екологічну культуру та духовні цінності дошкільника, пробудити особисті якості, виховати екологічно-компетентну особистість.

Напружений життєвий ритм сьогодення є причиною того, що сучасні батьки, заклопотані повсякденними турботами, мало дбають про організацію дозвілля в природі разом з дітьми. Тому завдання педагогів-дошкільників – донести до батьків важливість, актуальність та користь спільного відпочинку. Форм роботи з батьками з екологічного виховання є багато і кожна з них ефективна. Усі вони ґрунтуються на педагогіці співробітництва. Це і:

· анкетування;

· бесіди за круглим столом;

· батьківські збори, випуск газет, екологічних альбомів, папок-пересувок;

· консультації екологічного спрямування;

· спільні дозвілля, свята, вікторини;

· ділові ігри;

· туристично-краєзнавча діяльність;

· залучення батьків до спільної з дітьми трудової діяльності, спільне озеленення території дитсадка;

· спортивні та музичні свята на екологічні теми такі як: «День землі», «Всесвітній день води»;

· екологічні акції «Кожній пташині - годівниця», «Чисте подвіря – чисте повітря», «Ялинка – жива гілочка»;

· виставки виробів з природнього матеріалу «Казкові овочі», «Осінні фантазії», «Друге життя відходів».

Ця робота сприяє підвищенню екологічної культури батьків. І, напевно, батьки обов’язково організують похід вихідного дня, коли їх попросять діти. А щоб допомогти дітям це зробити, ми в дошкільному закладі уже протягом 10 років проводимо туристично-краєзнавчу роботу з елементами екологічного виховання у гуртку «За здоров’ям з рюкзачком». Ця діяльність відкриває широке поле для творчого педагога. Девіз гуртка – «Ти прийшов у гості до природи, тож поводься чемно у гостях».

Після такого походу діти обов’язково розкажуть батькам про свої враження та емоції.

А ось кілька порад для батьків, які стануть вам у пригоді:

· за будь-якої нагоди, в будь-яку пору року вирушайте до лісу, парку, лугу, водойми, щоб помилуватися красою рідної землі;

· покажіть дитині красу вечірнього неба чи росяного ранку, тремтливого листочка, веселого сонячного промінчика, чарівної квітки, що тільки розтуляє пелюстки, тоді в маленькому серці зародиться чуття краси, таке необхідне для формування естетичних смаків;

· перев’яжіть із сином чи донькою зламану гілку, зробіть годівничку, приберіть галявину від сміття і дитина почне дивитися на світ очима захисника природи;

· навчіть дітей милосердного спілкування з природою і вони запам’ятають це на все життя.

В Україні існує дуже гарна християнська місія, що має назву «Відповідальність за створіння», яка закликає людей бути відповідальним за все те природне багатство, яке створив Бог. Навчімо цього наших дітей, щоб мати майбутнє у спільному домі на зеленій планеті Земля. Зробімо все, що в наших силах для того, щоб походи в природу стали доброю сімейною традицією, а екологічна культура стала усвідомленою життєвою необхідністю. Тоді ми будемо милуватися зеленими узбіччями, голубими річками, дихати чистим повітрям, і з нашого лексикону зникне вислів «Екологічна катастрофа».

Безпека дошкільника

Наш дитсадок є базовим з питань формування основ безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку, тому над цією проблемою ми працюємо посилено і звичайно організовуємо цю роботу не тільки з дітьми, але й з працівниками, тобто з усіма учасниками навчально-виховного процесу створюючи єдину систему контролю.

Адже навіть ми, дорослі живемо і не завжди замислюємося над тим, не завжди усвідомлюємо, яка біда підстерігає нас наступної миті, які найлютіші вороги чатують на нас на кожному кроці, починаючи з екологічних катаклізмів і закінчуючи побутовими небезпеками.

Питання з охорони життєдіяльності та цивільного захисту не дуже цікаві в плані творчості, але вони кричать старшими фактами та статистичними даними. Щорічно в нашій країні виникає близько 60 тис. пожеж, під час яких гине від 1.5 до 2 тис. осіб, з них 50 дітей, більше тисячі людей отримують травми.

Останнім часом стає очевидною тенденція катастрофічного погіршення здоров’я дітей дошкільного віку, 72% дітей мають одне або декілька захворювань, на 10 % зросла дитяча смертність і вона продовжує зростати.

Древній мудрець в свій час сказав, що життя людини не в тому, щоб жити, а в тому що вижити і бути здоровим. Ці слова актуальні і в наш час. Тривалість життя людей в Україні зменшується з кожним роком. Нині вона становить в середньому для жінок – 70 років, для чоловіків – 65. А стародавні греки вважали, що померти у 70 років, це значить померти ще в колисці. Деякі з них доживали до 180 років.

У своїх нещастях люди схильні звинувачувати долю, богів і що завгодно тільки не себе.

Тому основне завдання нашої роботи уже в дошкільному віці знайти такі методи і важелі впливу на дітей, щоб вони вже з раннього дитинства усвідомлювали, що життя і здоров’я людини найцінніші на землі скарби – єдині і неповторні.

В нашому дитсадку ми створили єдину систему роботи з охорони життя і здоров’я дітей та безпеки життєдіяльності дорослих. Роботу з охорони праці проводимо за такими напрямками:

- планування заходів з охорони праці;

- складання звітності;

- ведення документації;

- організація профілактичної роботи, щодо запобігання травматизму серед учасників освітнього процесу;

- проведення оперативного контролю за виконанням вимог охорони праці;

- проведення інструктажів;

- організація навчання працівників та перевірка знань.

Питання з охорони праці та безпеки життєдіяльності ми вносимо в річний план, розглядаємо на засіданнях педагогічних рад та виробничих нарадах.

Першочерговим у реалізації поставлених завдань є міцний зв'язок з безпечного способу життя окремої людини і її загальної культури, соціальної позиції щодо власної безпеки і безпеки оточуючих, формування світогляду, який допомагає уникнути небезпек в повсякденному житті і в трудовій діяльності, адже забезпечення безпеки життєдіяльності всіх працівників і особливо дітей є пріоритетною і найважливішою національною потребою.

Отож я вам хочу усім побажати доброго здоров’я і гідного життя, а якщо палатиме вогонь, то нехай це буде вогонь кохання у ваших серцях, якщо вас захопить ураган, то нехай це буде ураган романтичних почуттів, а якщо ви будите топитися, то тільки в морі щирих усмішок ваших хороших друзів.

«Про безпеку дошкільняти

Щохвилини треба дбати»

(Авторські художні матеріали з питань безпеки життєдіяльності дошкільника)

«Сміються діти, а у небесах

Кружляють білі ангели крилаті,

Яка неперевершена краса –

Сміються діти, в світі справжнє свято!»

Одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу сучасного дошкільного закладу є охорона життя дитини, формування основ здорового способу життя, свідоме розуміння його цінності, вміння поводитися в надзвичайних умовах і небезпечних ситуаціях. Діти, як найменш захищена частина суспільства, часто стають заручниками екстремальних подій, які приводять до невтішних наслідків – збільшення дитячого травматизму та нещасних випадків серед дітей раннього та дошкільного віку.

Заклад дошкільної освіти забезпечує право дитини на охорону здоров’я та здоровий спосіб життя через створення необхідних матеріальних умов та системи освітніх заходів спрямованих на формування навичок безпеки життєдіяльності. Ця робота вимагає чіткого планування та ретельної підготовки. Пізнавальна та практична діяльність дошкільника базується на захисних принципах, дотримуючись яких малюк усвідомлює себе частинкою навколишнього середовища і вчиться:

- існувати в ньому, уникаючи усіх небезпек,

- бути обережним в побуті та довкіллі,

- розсудливим у разі виникнення проблемних ситуацій,

- обачним у виборі ігор та іграшок,

- практичним у застосуванні набутих навичок.

Серед компетенцій дитини старшого дошкільного віку мають місце: правила пожежної безпеки, дорожнього руху, безпека в побуті, природі та вміння поводитися з незнайомими людьми.

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти слід звернути особливу увагу на роботу з дітьми, які отримали травматичні кризи після нещасного випадку, хвороби, розлучення батьків, вимушеного переселення, катастрофи, військових дій, смерті рідних та близьких людей чи домашніх улюбленців. Адже такі вихованці потребують особливої уваги, захисту і допомоги дорослих.

Пропоную творчим педагогам авторський матеріал з питань формування культури здоров’я та безпеки життєдіяльності майбутніх громадян України, адже здорова та щаслива дитина – це радість для батьків та вихователів.

Світлофор

Має три веселих ока,

Що розміщені високо.

Як моргне червоним – стій,

Переходити не смій.

Світить жовтим – треба стати

І хвилинку почекати.

А зеленим кліпне – йди!

Швидко, впевнено, завжди.

Помічник

Щоби перейти дорогу

Правильно й безпечно, -

Світлофор на допомогу

Нам прийде доречно.

Стій! – червоне світло сяє,

Жовте – приготуйся!

А зелене закликає:

-Йди і не хвилюйся!

Пішохідний перехід

Зачекай, постій, машино,

Бо по зебрі йде людина.

Пішохода пропусти,

А тоді поїдеш ти.

Правила безпеки

Дітям правила прості

Допоможуть у житті:

Будь уважним і слухняним,

Завжди руки мий старанно,

З дому сам не йди без мами

І не грайся сірниками.

Взимку тепло одягайся,

Фізкультурою займайся.

Лиха є багато в світі,

Обережним будь щомиті.

Поради

Довго в ліжку не лежи,

З фізкультурою дружи.

Засмагати треба вміти,

Так, щоби не обгоріти.

На дозвіллі не дармуй, -

Бігай, грайся і танцюй!

З дому сам не йди далеко,

Там чатує небезпека.

Пожежа

– Ой, горить, горить, горить!

– Хто це голосно кричить?

Загорілась в лиски хата,

Треба хату рятувати.

Ми швиденько і проворно

Наберем відерця повні

Із криниченьки води.

Я туди, а ти – сюди,

На вогонь води налили

І пожежу загасили.

Киця

Бігла киця через мостик,

Намочила білий хвостик.

Нині річка повноводна,

А вода у ній холодна.

Застудилася пухнаста,

Треба ж їй таке нещастя?

І тепер лежить у ліжку –

Пожаліймо бідну кішку!

В лісі

Якщо в лісі заблудився,

Хвилюватися не смій,

Навкруг себе подивися,

Та не йди, на місці стій.

Викликай скоріш підмогу,

Щоб почули всі в ліску

І поклич на допомогу

Голосніш: А-у! А-у!

Пригода

Натерпівся Юрчик страху –

Він бездомного собаку

У своїм дворі зустрів.

Пес до хлопця біг швиденько,

Мабуть, з Юрчиком маленьким

Познайомитись хотів.

Загубилось зайченятко

Загубилось зайченятко

У густій малині,

Бо пішло у ліс від хатки

По вузькій стежині.

І тепер тремтить, бідненьке,

І невтішно плаче,

Та його не чує ненька

І татусь не бачить.

Гриби

Сіяв-сіяв дощ рясненький

Аж чотири дні підряд,

Молодесенькі опеньки,

Як солдати, стали в ряд.

Я у кошичок збирала

Із бабусею грибки,

Потім вдома відбирала

Маслюки, боровики.

У ліску грибів багато,

А мене бабуся вчить,

Як їх треба розрізняти, -

Цей отруйний, цей гірчить.

Лисичка і мухомор

Помаранчеві лисички

У ліску, немов сестрички,

Примостились під ялинку:

– Йдіть до мене у корзинку!

Червоніє серед хвої

Мухомор, поганський воїн.

– Обійду тебе далеко,

Бо з тобою небезпека!

Необачний Петрик

Господиня наша мила

Дітям каші наварила.

Запросила чемно сісти,

Постудити, потім їсти.

Раптом хтось як закричить:

– Ой, рятуйте, ой, болить!

Петрик слухатись не звик

І обпік собі язик.

А йому сказали діти:

– Кашу треба постудити.

Тут тобі ніхто не винен,

Ти обачним будь повинен.

Дітям треба знати

Як тебе покличе тітка,

А чи дядько незнайомий

Раптом з’явиться нізвідки

І запросить до розмови,

Ти найшвидше утікай,

Не ходи нікуди з ними,

До машини не сідай

І не розмовляй з чужими.

Полунички

Катеринка невеличка

Витирала полунички,

Не у кошик, а у ротик –

Заболів її животик.

Катя плаче, сльози ллються,

А горобчики сміються:

– Ти від того захворіла,

Що немитими їх їла,

Принесем тобі водички,

Щоб помити полунички.

Відірвала ґудзик Ната

Відірвала ґудзик Ната

Від новенької кофтинки,

Треба ґудзик пришивати,

Де ж то голка, де ж то нитки?

Каже матінка: Дивися,

Акуратно пришивай

І у пальчик не вколися,

Правила безпеки знай.

Зайченя

Захворіло зайченя,

По калюжах навмання

Вчора бігло босоногим

І тепер ангіна в нього.

Де гуляти

Щоб життя спокійним мати

Пам’ятайте, малюки,

Можна тільки там гуляти,

Де дозволили батьки.

Потрібне-непотрібне

Чіпси, жуки і цукерки

Непотрібні для маленьких.

Краще їсти стиглі фрукти

І завжди здоровим бути.

Вовчі ягоди

Заборонено, малята,

Вовчі ягоди збирати.

Обминайте їх далеко,

В них отрута – небезпека!

Бурулька

Взяла бурульку з льоду Ната

І почала її смоктати.

– Не можна, Нато, - кажуть діти,

–Від того можна захворіти.

Про Галю

Любить Галя мультики дивитись,

Так дівчатко може захопитись,

Що про все на світі забуває,

А матуся їй забороняє.

Каже: «Ти півдня дивитись хочеш,

Заболять тоді у тебе очі.

Зір потрібно, доню, шанувати,

Про своє здоров’я змалку дбати».

Найбільший скарб

Сміятися, радіти,

Давайте разом з нами.

Коли здорові діти –

Щасливі тато й мама.

Найбільший скарб – здоров’я,

Запам’ятайте, діти!

Обгорнуті любов’ю,

Цвітіть неначе квіти!

Казка про двох півників

Два веселих півники — Бімчик і Бомчик ніколи не су­мували. Кожен ранок вони починали голосним кукурікан­ням, потім ходили в гості до курочок-чубарочок, а тоді йшли на зелений лужок біля річки. Там друзі грали у свої півнячі ігри. Не раз вони ходили до річки полоскати свої крильця та пити смачну водичку.

Настала сувора зима. Річка вкрилася кригою. День зимо­вий короткий, сонечка не видно, а вечори довгі, холодні. Та півники зовсім не сумують — розповідають одне одному каз­ки, весело сміються, розважаються.

Ось і весна не забарилася. Друзі — гайда на лужок, а по­тім до річки. На ній крига тоненька, блискуча, наче дзеркало.

— Не ступай на кригу! — просить Бімчик, а Бомчик наче не чує, йде все далі й далі.

А крига — «Трісь! Трісь! Трісь!». Розкололася і пролама­лася. Опинився Бомчик під водою.

— Рятуйте! — кричить.

— Ой біда! Що робити? — бідкається Бімчик.

Він миттю знайшов на березі гілляку і простягнув другові. Той вхопився крильцями і вибрався на берег. Після цього за­хворів і кашляв аж до літа. Тепер він усім розповідає про не­безпеку тонкої криги.

Погостювали

Петрик із Андрійком гостювали в селі у бабусі. Весело на бабусиному подвір'ї — там і кури, і гуси, і песик Рябко. Біля криниці лежить велика купа сіна. Сіно запашне, духмяне. Скачуть хлопчики по сіні, пустують.

— Цікаво, чи воно горить, — сказав Андрійко і дістав з кишені коробку сірників, які взяв у кухні.

— Не роби цього, не можна, — застеріг Петрик.

Але Андрійко вже черкнув сірником. Сіно миттю спалах­нуло. Закудкудакали кури, залаяв собака, а хлопці злякали­ся і побігли до хати.

Андрійко заховався під стіл, а Петрик вигукнув:

— Бабусю, там горить!

— Ой, лишенько! — заметушилася бабуся і миттю вибігла на подвір'я. Вона взяла відро води і почала гасити пожежу. Потім ще набирала води з криниці, і гасила, аж поки не поборола вогонь.

Ледве впоралася...

Неслухняний півник

Знайшов півник бурульку. Як він зрадів! Почав її смокта­ти, наче цукерок. А вона ж із льоду!

— Не можна, захворієш! — сказала його турботлива се­стричка курочка.

— Не захворію! — відповів півник. — Ти все вигадуєш. Напевно заздриш, що я маю бурульку, а ти ні.

— Я просто хвилююся за тебе, — тихо промовила курочка.

— Іди собі, я сам за себе похвилююся, — гордо сказав півник.

Наступного дня у півника пропав голос. Замість дзвінкого «Ку-ку-рі-ку!», він прошипів «Шу-шу-рі-ку!».

Плаксиве зайченя

Музична казка

(Мелодія до пісень за вибором музичного керівника)

Ведуча: Було це давним-давно в Чорному лісі, ще тоді, коли росли груші на горісі, коли сонце вночі світило, коли риба по небі плила, коли в лісі Їжачило жило, а звірі усі - говорили.

Отож, в цьому темному густому Чорному лісі жила-була собі дружна невеличка сімейка Зайців. Тато Заєць-Стрибаєць, мама - Зайчиха-Веселиха, і їхній синочок – Зайчик-Зіркайчик.

Пісня звірят:

В Чорному лісі, в темному лісі

Дружна сімейка жила.

Зайчиха – Веселиха, мила і тиха,

Мама зайчиха була.

Заєць – Стрибаєць, тато спортивний

Дуже високо стрибав.

А Зайчик – Зіркайчик, сірий побігайчик

Тихо в куточку зітхав.

«Танець зайців»

Ведуча: Заяча хатина стояла під крислатим дубом в кущах малини, а неподалік знаходилася велика зелена галявина, через яку пролягала головна лісова стежина. Коли по стежині хтось ішов, то його можна було побачити через віконце зайчикової хати. Так ось, коли Зайчик-Зіркайчик когось бачив, він завжди починав голосно плакати. Він так боявся усіх мешканців лісу! І вовка, і ведмедя, і навіть білочки, а коли стежиною проходив ведмідь, то Зіркайчик так верещав, наче його різали!

Зайчик –Зіркайчик : (співає)

Ой, татусю!Ой, матусю!

Я усіх-усіх боюся!

Кабана, ведмедя, білки,

Я лякаюсь навіть гілки.

О-йо-йой! А-я-яй!

Ой, тремтить душа моя!

Ведуча: (роздумуючи) В кого він такий вдався? Адже тато його Заєць-Стрибаєць, навпаки, коли когось бачив, починав весело і високо підстрибувати.

Заєць – Стрибаєць(співає):

Тра – та-тум! Тра-та-та!

Мене вабить висота!

Я стрибаю вище всіх,

Не жалію своїх ніг.

Стриб – стриб туди,

Стриб –стриб сюди,

Приєднуйтеся, друзі.

Іще такого стрибунця,

Прудкого зайця-молодця

Не бачили в окрузі.

Ведуча: А от Зайчиха-Веселиха веселилася і співала добре знайому всім звірятам пісеньку:

Зайчиха -Веселиха : (співає)

Ой в ліску, ой в ліску,

Ой в ліску в лісочку,

Вишивала зайченяті

Білочка сорочку.

Веселилися звірята

Ввечері і вранці,

Буде зайчик наш на святі

В гарній вишиванці.

Ведуча: Та навіть цієї веселої пісеньки, не було чутно за гучним схлипуванням Зайчика-Зіркайчика, якого нічим не можна було заспокоїти; ні солодкими цукерками, ні соковитою морквиною, ні, навіть, новими іграшками.

Довго думали Заєць і Зайчиха, що їм робити. Бо ж скільки не просили синочка, не розповідали, що боятися звірят зовсім не потрібно бо усі вони – їхні сусіди чи добре знайомі і ніякого лиха не можуть спричинити – нічого не допомагало.

А потрібно сказати, що в ті добрі часи усі мешканці лісу жили дружно і завжди підтримували один одного. Єдиний звір, якого усі боялися, і жив він у густих-густих хащах та був дуже великим і страшним, називався - Їжачило.

Звірі: (співають)

Їжачило страшний,

Їжачило лютий.

Нас біда не мине,

Як звірятам бути?

Заховаємось вмить

У кущі крислаті.

Звір страшний прибіжить,

Не знайде звіряток.

Ведуча: Був він схожий на звичайного їжачка, але був, мабуть, у сто разів більшим. Уявляєте, друзі, що котиться лісом величезний м’яч, весь в голках, і мне, топче - і траву, і дерева. Це ж так страшно! Усі боялися, але ніхто ніколи з ним не зустрічався, просто усі лякали дітей цим чудовиськом, коли ті були нечемні .

Одного разу, на лісовій стежині показався дідусь-ведмідь.

Ведмідь:

Я - ведмідь лісовий,

Не страшний нікому.

Назбираю ожин

І піду додому.

Майструвати мастак

І люблю співати.

Український гопак

Вмію танцювати.

«Танець Ведмедя»

Ведуча: Зайчик-Зіркайчик, вглядівши його, почав істеричний плач, Заєць-Стрибаєць не втримався. Схопив Зайчика-Зіркайчика за руку і суворо сказав:

Заєць-Стрибаєць: Зараз же перестань плакати!

Ведуча: Але той не вгавав.

Зайчиха-Веселиха: Зайчику-Зіркайчику, прожени свій страх,

Боягузом бути не годиться.

Там нема нікого, ні в густих кущах,

Ні в ліску, де сосни і ялиці.

Заєць-Стрибаєць: Зайчику-Зіркайчику, сину любий мій,

В нас безпечно жити, всі це знають.

Нічого боятись, ти це зрозумій,

Звірі всі добра тобі бажають.

Заєць-Стрибаєць: Чуєш, мамо, наш син не піддається ніякому нашому вихованню, він не слухає нас, без кінця плаче, з нього в лісі усі глузують, і знаєш як його уже називають, не Зайчиком-Зіркайчиком, а Зайченям-плаксеням. Це ж який сором нашій родині! (співає, звертаючись до Зайчика-Зіркайчика)

Заєць-Стрибаєць: (співає)

Сором всій родині,

А найбільш тобі.

Покладу я нині

Край оцій ганьбі.

Їжачило зможе

Дати поміч нам,

А не допоможе -

Залишайся там.

Заєць-Стрибаєць: (рішуче) Поведу я тебе до Їжачила на перевиховання, а може й там залишу.

Зайчиха-Веселиха (схвильовано): Ой, лишенько!

Зайчиха-Веселиха (співає) :Ой, лишенько! Ой горенько!

Куди ж ви? Підождіть!

Стрибайчику, Зіркайчику,

В дорогу щось візьміть.

(простягає клуночок із пиріжками).

Ведуча: Тільки й встигла сказати Зайчиха-Веселиха, бо двері за ними вже зачинилися. Чи довго вони йшли, чи не дуже, ніхто не знає, як і того, про що дорогою говорили.

Коли ж серед кучерявих гілок ліщини зависочіла хатина, порощена зеленим мохом, Заєць-Стрибаєць і сам спершу затремтів, але, переборовши страх, постукав у великі дерев’яні двері. Зайчик-Зіркайчик, навпаки, на диво перестав плакати і так затих, що здавалося, навіть не дихав.

За мить на порозі з’явився Їжачило, він, наче чекав гостей.

Їжачило: (співає) Я вітаю вас щиро, гостинно,

До світлиці запрошую вас.

Ви проходьте, татусю і сину.

Для розмови душевної час.

У моїй дерев’яній хатинці

Те, що треба собі вибирай.

Є чудові книжки на полиці,

Є для друзів цукерки і чай.

Ведуча: Коли Заєць-Стрибаєць і Зайчик-Зіркайчик зайшли до світлиці, то потрапили у казковий світ. Уся кімната була обставлена чудовими дитячими книжками, з малюнками та ілюстраціями, а на столі лежала велика книжка, яку саме читав Їжачило. Він виявився дуже лагідним, добрим і розумним звіром. Пригостив зайців липовим чаєм, смачним печивом і кульбабовим медом, а потім подарував Зайчикові-Зіркайчикові одну із своїх книжечок.

Відтоді Зайчик-Зіркайчик не плакав. Він навчився читати, і з великим задоволенням читав книжки і розповідав їх усім лісовим мешканцям.

Зайчик –Зіркайчик : (співає) Я читаю скоромовки

Про ведмедя і про вовка.

Я картинки розглядаю

І про все на світі знаю.

Помагає книжка жити

Працювати і дружити

Люблять зайці, люблять мишки

Люблять всі звірята книжку.

Ведуча : Їжачило став добрим другом родини Зайців. І кожного разу, коли він йшов до них по стежині зеленою галявиною, Заєць-Стрибаєць починав радісно підстрибувати, Зайчиха-Веселиха співала свою веселу пісеньку.

Зайчиха-Веселиха: (співає)

Ой в ліску, ой в ліску,

Ой в ліску в лісочку,

Вишивала зайченяті

Білочка сорочку.

Веселилися звірята

Ввечері і вранці,

Буде зайчик наш на святі

В гарній вишиванці.

Ведуча: А Зайчик-Зіркайчик розгортав цікаву книжку і починав тихенько читати…

Звірі: (співають разом)

Книга вчить, книга вчить,

Як на світі треба жить.

В книзі мудрості багато,

Бережіть її, звірята,

Слава, слава книзі і хвала!

ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ

«Хто – я?»

Сходинки соціальної адаптації дитини в суспільстві.

З'явилася на світ дитина. Народилася маленька людина, у якої в житті все тільки починається. Попереду перша усмішка, перше слово, перший крок, а ще усвідомлення того, хто вона є на цій неозорій зеленій планеті, у цьому широкому білому світі. Коли дитина приходить до дитячого закладу, вона потрапляє у нове оточення дошкільнят-однолітків.

Завдання педагога – допомогти дитині зрозуміти великий, різноманітний навколишній світ через своє маленьке внутрішнє віконце.

Сходинка за сходинкою піднімається малюк до вершин пізнання. А поруч допомагає, веде за руку та вселяє впевненість добрий наставник і чуйний друг – вихователь.

Здійснюючи особистісно-орієнтовний підхід, враховуючи вікові особливості дитини, важливе значення має підбір методів і прийомів роботи, а ще поступовість і наступність разом з виваженістю, майстерністю та досвідом педагога. Адже з образом дошкільника потрібно зжитися і відчути його всім своїм єством. Так, скажімо у ранньому віці перевагу потрібно віддати наочним методам, поєднуючи їх з художнім словом та ігровою діяльністю. А в старшому та середньому рекомендовано екскурсії у світлицю, в музей, до храму, зустрічі з цікавими людьми, родинні заходи. Неоціненну роль відіграє розвивальне середовище, створене в кожній групі відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Запропоновані матеріали прийдуть на допомогу вихователям різновікових груп та груп сімейного типу. Віршований матеріал автора.

Перша сходинка „Я - дитина”.

Народна мудрість: „Біля сонця тепло - біля мами добре”

Завдання. Стимулювати пізнавальну активність дитини. Розширювати сферу зовнішніх проявів позитивного ставлення до оточуючого світу. Збагачувати емоційні враження малюка. Виховувати почуття довіри та прихильності до найріднішої людини – мами.

Ключові теми, тези, слова. Мама. Дитина. Усмішка. Мамині руки. Іграшка. Радість. Любов.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Етюд„Усмішка”, забавлянка

„Колисанка для Оксанки”, рольова гра „Мама і діти”, вправа „Сонечко”.

***

Є у кожної матусі

Милі дитинчата.

Гусенята в мами гусі,

В курочки – курчата,

У зайчихи – зайченята,

В слимачихи – слимачки.

У левиці – левенята,

А у мами – діточки.

Друга сходинка „Я – син, донечка”.

Народна мудрість: „Людина без сім’ї, як пташка без гнізда”.

Завдання. У спільній роботі дошкільного закладу і сім’ї закладати основи любові та поваги до членів своєї родини, поглиблювати знання про родинні зв’язки і традиції, формувати почуття довіри до найдорожчих людей, виховувати культуру спілкування в сім’ї.

Ключові теми, тези, слова. Сім’я. Родина. Тато, мама, братик, сестричка, дідусь, бабуся, тітонька, дядечко. Прізвище, ім’я, по-батькові. Турбота. Повага до старших. У дідуся мудрості навчуся.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Сюжетна гра „Сім’я”, інсценівка „День народження”, обмін думками „За що я люблю своїх рідних”, етюд „Золоті руки”. Розповіді дітей з власного досвіду „Мій дідусь, моя бабуся”.

***

В золотого сонечка

Є сини і донечки –

Це веселі промінці,

Невгамовні пустунці.

***

Я горобчик для матусі,

Для татуся – зайчик.

Ведмежатко для бабусі,

А зовуся – Славчик.

Моя сестричка

Хто крокує по сніжку

В чорних черевичках,

У новенькім кожушку?

Це моя сестричка.

Звуть Катрусею її,

Ходить в дитсадочок.

Наймолодша у сім’ї,

Йде їй третій рочок.

Третя сходинка – „Я - дошкільня”.

Народна мудрість: „Дитсадок - це другий дім, тут живеться добре всім”.

Завдання. Формувати правила поведінки в колективі. Залучати дитини до посильної участі в індивідуальній (трудові доручення, чергування в куточку природи, на заняттях, допомога вихователю у підготовці матеріалів до занять) та колективній (праця на городі, прибирання в живому куточку, „лікування” книг) роботі. Виховувати старанність, почуття обов’язку та відповідальності своєї причетності до колективу, бажання допомогти товаришам, дружно взаємодіяти з однолітками.

Ключові теми, тези, слова. Дитячий садок. Колектив. Обов’язки дошкільника. Відповідальність. Почуття обов’язку перед товаришами, однолітками, помічником вихователя, вихователем. Значення результатів праці, аналіз та оцінка.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Сюжетно-рольові гри „Дитячий садок”, „Книжкова лікарня”, екскурсія в пральню, етюд „Разом веселіше”, бесіда „Кожна людина має права та обов’язки”, спостереження за роботою помічника вихователя, дидактичні ігри „Турбота про тварин”, „Хто де живе”, родинне свято „Разом ми одна сім’я”.

Перший раз

Перший раз у дитсадок

Завтра йду, бабусю.

Безліч віршів і казок

Гарних там навчуся.

Віднайдуть у мене хист

Голосно співати

Я на святі, як артист,

Буду виступати.

Що за дім?

Що за дім, як теремок?

Це ж веселий дитсадок.

В ньому хороше малятам,

Є де гратися і спати.

Тут готують смачно їсти

Вчать, як треба встати й сісти.

Не життя у нім, а казка,

Де живуть і сміх, і ласка.

Четверта сходинка – „Я - особистість”.

Народна мудрість: „Добре серце – найцінніший скарб”.

Завдання. Вчити дитину усвідомлювати свою унікальність, розуміти, що у світі немає двох однакових людей. Всі різні і особливі, наче польові квіти, кожна має свій колір і запах. Так і люди. Бог створив їх усіх рівними, але кожен має свою неповторність – голос, усмішку, здібності та особисті якості. Збагачувати духовний світ дошкільника, створювати максимальні умови для розвитку творчих задатків. Виховувати вміння поважати особистість в собі та в оточуючих.

Ключові теми, тези, слова. Я серед людей. Мої здібності. Настрій. Мій маленький внутрішній світ. Мрії. Віконечко у всесвіт. Космос. Добрі справи.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Дидактична гра „Заглянь у себе”, обмін думками „Хто що вміє”, роздуми „Що мене хвилює”, етюди „Мій настрій”, „У мене свято”, розповідь „Мої мрії”, виховний захід „Добре серце – найдорожчий скарб”, розвага „Наші таланти”.

Малюнок

Я намалюю квіти

І маму, і себе,

Зелені пишні віти

І небо голубе.

І сонечко, й калину,

Й сестричку у вінку.

І звивисту стежину

В бабусинім садку.

***

У дворі квітник барвистий,

Скільки різних там квіток!

Кожна гарна, мов намисто,

З пишних, ніжних пелюсток.

Так і ми, малі, грайливі,

Чемні в нашім дитсадку.

Але всі ми особливі,

Маєм вдачу, хто яку.

Галя - весело співає,

Юра в шашки грать мастак.

Соломійка - вишиває,

Що ніхто не вміє так.

А Софійка – трудівниця,

Ігор – фокусник і маг.

Є до танцю хист у Гриця,

А в Андрійка – до розваг.

Валя добре серце має,

Підгодовує пташок.

Гнат багато віршів знає,

І загадок, і казок.

Всі ми разом, наче квіти,

У прекрасному вінку

Українські славні діти

В нашім ріднім дитсадку!

П’ята сходинка „Я - людина”.

Народна мудрість: „Шануй людей і тебе шануватимуть”.

Завдання. Формувати світогляд дитини, її соціальну і психологічну культуру, згідно етичних норм та правил, встановлених людством. Збагачувати знання дошкільника про індивідуальні своєрідності народів світу. Вчити бачити в кожній людині яскраву особистість, поважати її індивідуальні особливості та моральні якості. Виховувати бажання бути потрібним людям.

Ключові теми, тези, слова. Моє ім’я. Друзі. Товариші. Професії. Народи світу. Різні мови. Добро. Милосердя. Душевне тепло. Сумління. Чесність. Справедливість.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Дидактична гра „Професії моїх батьків”, вправа „Подорож до інших країн”, дидактична гра „Сусіди України”, виготовлення папки-пересувки „Діти роблять добро”, конкурс малюнків „Як я допомагаю старшим”, етюд „Скажи правду”, розвага „Моє ім’я - мій талісман”.

Моє ім’я – мій талісман,

По полі сіється туман,

Хмаринка біла в небі пропливає.

Моє утвердження в житті,

Мої хвилини золоті

Моє ім’я мені заповідає.

- Носи мене, як сонця цвіт,

Візьми мене у свій політ,

Чарівним змістом я тебе напою.

Чи квітка ти, чи пишний сад,

А чи Господня благодать

Я буду вірним все життя з тобою.

Сонечко.

Я стану сонечком тепленьким

І все тепло своє віддам

Своїй бабусеньці рідненькій,

Своїм турботливим батькам.

Промінням щедрим, золотеньким,

Як сонце землю і гаї,

Я обійму кохану неньку,

Зігрію серденько її.

Ласкаву усмішку посію,

Немов насіння у ріллю.

Я стати сонечком зумію,

Бо я усе навкруг люблю.

Шоста сходинка „Я - українець”.

Народна мудрість: „Україна, як сонце одна”.

Завдання. Знайомити дітей з характерними особливостями українця – гостинністю, веселістю, почуттям гумору. Відроджувати національні традиції, сприяти вихованню пошани до історії рідного народу, залучати дошкільнят до участі в народних святах та розвагах.

Ключові теми, тези, слова. Рідна земля. Батьківщина. Україна. Місто. Село. Садок. Хата. Світлиця. Хліб. Рушник. Вишиванка. Калина. Традиції. Обереги. Дитячий фольклор.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Українські народні ігри „Мак”, „Подоляночка”, „Іде, іде дід”, сюжетно-рольова гра „До бабусі на гостину”, інсценівка „Козацькі забави”, обмін думками „Скарби рідної землі”, родинне свято „Без верби і калини, нема України”, етюди „Я- калина”, „В садку”.

***

З діда-прадіда я українець,

Моя вдача козацька, палка.

Хліб для - мене найкращий гостинець,

А душа моя - пісня дзвінка.

На Вкраїні

Я народилась на Вкраїні,

Люблю поля й садочки ці,

Де дозрівають сливи сині

І колосяться пшениці.

Я народилась на Вкраїні.

Кує зозуля у гаю,

Дзюрчить струмочок у долині

Про землю батьківську мою.

***

Заховались в бабусиній скрині на дні

Різні речі забуті, цікаві мені.

Хоч старенькі, але їм немає ціни,

Найрідніші для нашого роду вони.

Тут лежить полотна домотканий сувій,

І цвіте вишиттям український наш стрій.

І барвистий віночок, і два рушники,

Гребінець і намиста червоні разки.

Я усе розумію, хоча ще й мала –

Це святі обереги від лиха і зла.

У бабусиній скрині скарби немалі,

Найдорожчі, найкращі на цілій землі.

Моя вишиванка.

Моя вишиванка весела, барвиста,

Цвітуть чорнобривці на ній променисті.

В ній сонця краплина і мамина ласка,

І літа зеленого радісна казка.

В ній звичай родинний, звитяга козача

І щира Вкраїнська нескорена вдача.

Сьома сходинка „Я - християнин”.

Народна мудрість: „Добро та милосердя роблять нас християнами”.

Завдання. Розширювати поняття дітей про духовність. Виховувати моральні якості: милосердя, доброту, чесність. Вчити дітей дотримуватись у своїх вчинках заповідей християнської моралі.

Ключові теми, тези, слова. Хрещення. Ім’я. Бог. Молитва. Церква. Заповіді християнської моралі. Біблія.

Креативний розвиток. Ігрова діяльність. Колядка „Нова радість стала”, щедрівка „Ой сивая тая зозуленька”, гаївки „Кривий танець”, „Жучок”, бесіди „Про добро і зло”, „Молитва в житті людини”, розповідь „Біблія – книга книг”, родинне свято „Іменини”.

***

Добре тому в світі жити,

Хто шанує батька й неньку.

Хто навчився всіх любити,

Хоч ще навіть і маленький.

Хто усім допомагає,

Розвиває своє вміння.

Той опіку в Бога має,

І його благословення.

Молитва.

Стала Оля на колінка,

Чемно ручки склала.

І тихесенько, не дзвінко,

Молитися стала.

Щоб здоровою зростала,

І добро здійснилось.

А молитись перестала -

То перехрестилась.

Планета Земля – колиска життя

(Екологічна розвага

для старших дошкільників)

Мета:

· виховувати любов та дбайливе ставлення до природи рідного краю;

· розвивати екологічні навички у дітей;

· вчити усвідомленої екологічної культури;

· формувати навички економного використання природніх ресурсів;

· спонукати до прояву милосердя та доброти.

Обладнання та атрибути:

· музичне оформлення;

· костюми Еколога, планети Землі, квітів, метеликів, Лелеки.

Дійові особи:

· ведуча;

· хлопчик;

· дівчинка;

· Еколог;

· Нищівник;

· Земля;

· Жук;

· Лелека.

Сценарій:

Свято відбувається у залі в якому облаштована лісова галявина.

Ведуча.

Наша Земля квітне, як рай,

Сонцю всміхаються квіти.

Милий до щему, рідний наш край

Люблять дорослі і діти.

Пташка щебече пісню свою

Плющ по акації вється,

Хороше жити нам у раю

В тім, що Землею зоветься.

Звучить повільна музика. Виходить Земля з хлопчиком і дівчинкою.

Земля.

Трави, квіти, води

І зелений гай

Це моя природа,

Це мій рідний край.

Щоб життя не знищив

Вбивчий чорний дим,

Почуттів найвищих

Нам не засмітив,

Ти пильнуй, мій сину,

Все в оселі цій,

Адже ти – Людина

На землі святій.

Дівчинка.

Усміхнись до клену,

Гілки не зламай,

Бо вона зелена,

Як зелений май.

Просто для забави,

Квітів не зривай,

Бо квітки і трави

Це наш рідний край.

Під швидку музику вбігає Нищівник, починає зривати квіти, розкидає зламані гілки.

Нищівник.

Знищу я усю красу,

Людям смуток принесу.

Я гілки ламати звик,

Я – герой, я – Нищівник.

(Хлопчик і дівчинка підбігають до нього, беруть його за руки, тримають.)

Хлопчик.

Зупинись, не можна, стій!

Це довкілля – зрозумій.

Знищиш все – життя не буде

Пропадуть тварини, люди!

Дівчинка.

У ліску кує зозуля,

Світить сонце – жовта куля.

Поміж хмар летить лелека

Лиш від тебе небезпека.

Ведуча.

Бачиш, діти ці маленькі,

Але добрі в них серденька.

Ти подумай, і змінися

Добрим оком подивися.

На красу, що є навкруг,

На ліси, зелений луг,

І на квіточку тендітну

Від якої лине світло.

Хлопчик.

Зла людина – Нищівник,

Він довкіллю зло приносить.

Є в природи захисник

Це Еколог наш хороший.

Дівчинка.

Від досліджує усе,

Про Червону Книгу знає.

Світло людям він несе,

І про все розповідає.

Виходить Еколог з Лелекою.

Дівчинка.

Прилітай, Лелеченько,

До нашої хати,

Ми тебе зимою

Будем о чекати.

А як блисне сонце,

Ранньою весною,

Принеси на крилах

Нам тепло з собою.

Дівчинка.

Хай барвінок і медунки квітнуть серед гаю,

Хай в гнізді лелеченята швидко підростають.

Як і ми, вони відчують у зеленім літі,

Що кохана Україна наймиліша в світі.

Лелека.

Облітав я країни далекі,

Та до свого гнізда повертаю.

Мир і згоду дарують лелеки

В сім’ях злагоду оберігають.

Еколог.

Де лелека водиться,

І лелеченята,

Там добро народиться,

Там весела хата.

Щастя там посіється,

Згода повним міхом.

Сум-журба розвіється,

Із дитячим сміхом.

Хлопчик.

Ми квітки посіємо,

Сум-журбу розвіємо.

Метелики прилетять,

Наші квіти заселять.

Дівчинка.

Наче айстри чарівні

Усміхаються мені.

Це метелики чудові –

Різнобарвні, кольорові.

З квітки пурхають на квітку

Гарно їм живеться влітку.

Танець квітів і метеликів.

Нищівник.

Відпустіть мене, благаю

Я метелика впіймаю!

Земля.

Цей метелик – створіння тендітне,

Має право на світі жити.

Він радіє, що квіточка квітне,

Не посмій його вбити!

Ведуча.

І найменшу комашину

Не образь, не вбий, Людино.

Жук.

Я веселий добрий Жук –

Чорна шапка і кожух.

Сів на листя конюшини

І співаю без упину.

Ведуча.

Так дзижчав, що аж трусився,

Ліс від сміху похилився,

А сосна стара, поважна,

Пісню слухала уважно.

Жук танцює і співає.

Гляньте, друзі, чорний жук,

Що не має ніг та рук,

Є у мене тільки лапки,

Лапки-дряпки, лапки-дряпки.

Жу-жу-жу, жу-жу-жу

Я з малятами дружу,

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,

Рідну Землю бережу.

Гляньте, друзі, чорний жук,

Має голос – гарний звук.

Є до співу в мене хист,

Я співаю, як артист.

Жу-жу-жу, жу-жу-жу

Я з малятами дружу,

Жу-жу-жу, жу-жу-жу,

Рідну Землю бережу.

Еколог.

І ми бережімо природу,

І Землю любімо свою.

І річечку поза городом,

Й червону калину в гаю.

Дівчинка.

Повітря, вода і Земля –

Це рідна природа моя.

Сади і поля, і ліси,

І сонце в краплинці роси,

Струмочка грайливі пісні –

Усе це до серця мені.

Хлопчик.

Коли ти любиш все навкруг,

Коли тобі промінчик – друг.

Травинка, квіточка мала,

Земного сповнені тепла,

То ти – частиночка природи,

Її одержиш нагороду –

Здоров’я і цілющу силу,

Немов широкі, дужі крила.

Ведуча.

Ми – птахи, ми вмієм літати,

Ми – риби, ми в морі пливем.

Ми – Люди, ми будем співати,

Про те, як ми в світі живем.

Ми знаєм, що птахи й тварини,

Мурашки, жуки і джмелі,

Усі неповторні, єдині,

Всі діти Цариці-Землі.

Земля.

Я – Земля, заквітчана красою,

Я дарую вам весни розмай.

Чистою водою вас напою,

Дам дорідний щедрий урожай.

Ви зціліть мене добром, любов’ю

Піснею дзвінкою звеселіть,

Я стежки зеленою травою

Вам постелю, ви по них ідіть.

Я – Земля. Для вас я рідна мати,

Вам мої джерела струменять,

Бережіть мою природу свято,

і краси не дайте зруйнувать.

Пісня про Землю

(мелодія за вибором музичного керівника)

Звеселило сонечко села

І міста у нашім краю,

Ми співаємо пісню веселу

Про кохану Землю свою.

П-ів

Ми до сонця піднімемо руки –

Защебечуть пташки у гаю,

Любимо озера і луки,

Найріднішу землю свою.

Прилетів метелик до квітки

Закружляв із нею в танку.

Не знайти у цілому світі

І красу, і радість таку.

«У світі існує дві складні

речі – керувати і виховувати»

Імануіл Кант

Керівник сучасного закладу дошкільної освіти – посада нелегка та відповідальна. Саме від його вміння і професіоналізму залежить злагоджена та ефективна робота колективу, дружні стосунки між його членами, внутрішній позитивний мікроклімат, тісна співпраця з батьками. Якими ж якостями має бути наділений успішний керівник? Напевно, коли це питання поставити педагогам та батькам, то будуть різні відповіді. Хтось скаже, що це залежить від особистих лідерських задатків завідувача, інші назвуть вміння формувати команду однодумців, ініціювати та заохочувати ідеї, ще хтось виділить готовність керівника до змін та інновацій, чітке планування роботи, а хтось перше місце віддасть організації господарської діяльності та створення хорошої матеріальної бази в дитсадку. Існує цікава думка про те, що сучасний керівник має бути візитівкою закладу, який очолює. З усіма твердженнями можна погодитися, додавши ще одну необхідну рису – відповідальність. Відповідальність у її найширшому значенні – за працівників, дітей, за свої слова, дії, вчинки, імідж, виконання поставлених завдань, наказів, розпоряджень. Усього й не перелічити. Але відповідальність керівника створює репутацію надійності, яку ще називають повагою. Це той керівник, який знаходиться у постійному пошуку нових ідей, та генерує їх у свою роботу, завжди творчо мислить і спонукає до цього співробітників, надає допомогу у вирішенні питань, здійснює грамотний підхід до особистості кожного члена колективу, підтримує його у хороших починаннях.

Я ж особисто, маючи певний досвід роботи керівника, вважаю, що моя професія не керувати, а служити справі дошкільного виховання. Служити щодня, щохвилини, віддаючи усі свої знання та вміння улюбленій справі для піднесення рейтингу нашого дошкільного закладу та професійного зростання кожного педагога. А в тихі вечірні години писати вірші, казки та оповідання для них – наших любих вихованців, веселих та гамірливих дошкільнят.

Проект із досвіду роботи.

«Професійний ріст педагогічних кадрів

в умовах сучасного дошкільного закладу»

Тема проекту: «Професійний ріст педагогічних кадрів в умовах сучасного дошкільного закладу»

Актуальність: Оновлення структури і змісту дошкільної освіти, гуманізація її цілей і принципів висувають підвищені вимоги до професійних та особистісних якостей сучасного педагога. Важливим аспектом педагогічної діяльності стає поглиблене самопізнання, педагогічна рефлексія – здатність педагога дати собі і своїм вчинкам об’єктивну оцінку, вміння творчо змінюватися відповідно до викликів часу та власного потенціалу, відкритість інноваціям, гнучкість, спроможність навчатися впродовж життя, емоційно-вольова стійкість, уміння змінити внутрішнє напруження в стресовій ситуації, адекватна оцінка власних досягнень та прорахунків.

Це передбачає необхідність змін у змісті професійної підготовки, який має відповідати сучасним життєвим реаліям, класичним та сучасним науковим досягненням, вміння узгоджуватися зі змістом Базового компонента дошкільної освіти як освітнього стандарту, Базової програми розвитку дитину дошкільного віку «Я у світі», враховувати ряд умов та напрямів реалізації особистісно-орієнтованої моделі дошкільної освіти.

Постійне фахове зростання педагогів - вимога сучасності. Для ефективної діяльності педагогічного колективу необхідно створити певні умови, зокрема організувати інформаційне забезпечення педагогів, освоєння ними нових педагогічних технологій, методів діагностики рівня розвитку вихованців, підбір дієвих форм, підвищення наукового, фахового та методичного рівня педагогів, адже якість освітнього процесу залежить і від особистого потенціалу кожного педагога, і від вміння його працювати в колективі колег-однодумців.

Мета проекту: з’ясувати ступінь підготовленості педагогів до реалізації освітніх завдань в умовах сучасного дошкільного закладу; забезпечити сприятливі умови для розвитку індивідуальності вихователів та їх професійного росту; сприяти підвищенню рівня їх професійної майстерності; спонукати педагогів до творчого самовираження та самовдосконалення.

Завдання:

- формувати психофізичну свободу у професійній діяльності вихователя;

- забезпечувати професійне, культурне та творче зростання педагогів, оптимальне поєднання різних форм і методів роботи;

- формувати готовність педагогів до участі в інноваційних процесах;

- стимулювати у педагогів потребу у саморозвитку шляхом самоосвіти;

- вчити проявляти особисті якості в освітній діяльності;

- розвивати вміння систематизувати, узагальнювати й оформляти власний перспективний досвід;

- створити атмосферу взаємодопомоги, взаємопідтримки та доброзичливості у колективі.

Характеристика проекту:

- практико-орієнтовний;

- середньої тривалості;

- колективний.

Учасники проекту: ТОКІППО, ММК, адміністрація ДНЗ, педагоги.

База реалізації проекту: ДНЗ №1 «Золота рибка», м. Чортків, Тернопільської області.

Прогнозований результат: проект дасть можливість визначити комунікативні здібності, особистісні якості, ефективність співпраці педагога з колегами, підвищити його фахову майстерність та рівень кваліфікації. Він підвищить психолого-педагогічну компетентність вихователя, дасть можливість для розвитку всіх сторін особистості педагога. Проект буде стимулювати педагогів до професійного самовдосконалення

Ресурси: людські, матеріально-технічні, фінансові, інформаційні.

Термін реалізації проекту: вересень 2017р. - вересень 2018р.

Етапи реалізації завдань:

№ п/п Етапи роботи над проектом та його реалізацією Зміст діяльності Термін
1. Діагностико-прогностичний етап 1. Вивчення власних потреб, можливостей. 2. Оцінка актуальності, та значимості оптимізації взаємодії соціальних інститутів. 3. Визначення мети та завдання. 4. Опис проекту. 5. Захист проекту. Під час курсів підвищення кваліфікації.
2. Організаційний етап 1. Конкретизація завдань. 2. Формування програми діяльності щодо реалізації проекту, узгодження з методистом МК. 3. Вибір способів, форм і методів збору інформації. 4. Формування уявлень про результати, підготовка звіту. 5. Оцінка результату і процесу. 1 рік міжкурсового періоду.
3. Діяльнісний етап 1. Збір інформації щодо оптимінізації співпраці ДНЗ та соціальних інститутів. 2. Організація та проведення заходів із дітьми. 2,3,4 роки між- курсового періоду.
4. Узагальнюючо-підсумковий 1. Оцінка як самої діяльності, так і кінцевого продукту, формулювання висновків. 2. Показ результатів у формі звіту з демонстрацією матеріалів. 3. Самооцінка результатів за встановленими критеріями. Наступні курси підвищення кваліфікації.

Опис формування професійних компетентностей.

№ п/п Зміст і форми діяльності Учасники Діяльність Термін виконання Ресурси Результат
1. Створення особистісно орієнтованої моделі роботи з педагогічними кадрами. Директор, вихователі. Анкетування педагогів, написання характеристик, складання діаграм психолого-педагогічної діяльності педагогів. Вересень 2017р. Психолого-педагогічна література. Анкети, характеристики, діаграми.
2. Визначення місця педагога у системі внутрішньо-колективних відносин. Директор, вихователі. Соціометрія, спостереження, визначення рейтингу. Жовтень 2017р. Педагогічна література Результати тестування, таблиця рейтингу.
3. Розроблення системи індивідуальної роботи з кожним педагогом. Директор, методист, вихователі. Участь у методоб΄єднаннях, конкурсах, публікації у фахових виданнях Протягом кожного року Методична література, книжковий матеріал, періодичні видання Конспекти, публікації, фахові видання.
4. Впровадження педагогічного досвіду вихователів –наставників під час роботи «Педагогічної майстерні». Директор, методист, вихователі. Майстер-класи, тижні педагогічної майстерності, робота у парі, тематичні семінари. Протягом кожного року Методична література, Інтернет. Плани майстер-класів, тижня педагогічної майстерності, конспекти семінарів.
5. Інтерактивні форми роботи з педагогами. Директор, методист, вихователі. Ділові ігри, тренінги, дискусії, «мозковий штурм», «занурення». Протягом кожного року Фахова періодика ДНЗ, книги, методична література. Конспект інтерактивних форм роботи, відео матеріали.
6. Проходження вихователями курсової підготовки у ТОКІППО. Директор, методист, вихователі. Складання перспективного плану курсової підготовки педагогів. Протягом кожного року Наказ Управління освіти Посвідчення про проходження курсової підготовки.
7. Самоосвіта педагогів. Вихователі Консультпункт «На допомогу тим, хто займається самоосвітою». Протягом кожного року Методична література, періодичні видання, інтернет Методична розробка матеріалів, фотографії.
8. Підвищення інформаційно-комп’ютерної компетентності педагогів. Директор, вихователі. Проведення мультимедіа-занять, електронні, дидактичні програмні засоби. Створення банку комп’ютерних навчальних програм. Протягом кожного року Комп’ютер, Інтернет Програми, презентації.
9. Організація «Школи молодого педагога». Директор, методист, вихователі. Підбір літератури з теорії, практики та методики виховання. Проведення оглядів-конкурсів, екскурсій, вечорів відпочинку, спортивних змагань тощо. Грудень 2017р. Дидактичні посібники, література, преса. План «Школи молодого педагога» сценарії заходів.
10. Соціально-психологічна реактивність особистості педагога. Створення «Творчої групи» педагогів. Директор, практичний психолог, вихователі. Аналіз ситуацій, спостереження, опитування, тренінг з формування акторських умінь педагога. Участь у «Творчій групі». Лютий 2018р. Методична та художня література Методичні розробки матеріалів, сценарії свят.
11. Впровадження інноваційних процесів у систему роботи педагогів. Директор, методист, вихователі. Організація виставок-новинок педагогічної літератури. «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» М.М. Єфименка. Протягом кожного року Навчальні посібники, тезаурус із педагогічної інноватики Словник -глосарій, виставки інноваційних матеріалів, перегляд відкритих занять.
12. Анкетування вихователів: «Впровадження Базової програми «Українське дршкілля», труднощі та здобутки. Директор, методист, вихователі. Аналіз анкет. Обмін думками. Листопад 2017р. Базова програма «Українське дошкілля» Анкети, доповіді, звіти.
13. Атестація педагогів, аналіз та узагальнення власного досвіду. Директор, методист, вихователі. Складання перспективного плану атестації педагогічних кадрів. Написання характеристик, атестаційних листів, засідання атестаційних комісій, обмін досвідом. До вересня 2017р. «Типове положення про атестацію педагогічних працівників» Підвищення рівня кваліфікації, оформлення власного досвіду.

Література

1. Адаптація молодих педагогів до професійної діяльності.// Практика управління закладом освіти №10. – К., 2009.

2. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О.І. Білан; за заг. ред.. О.В. Низковської. – Тернопіль: Мандрівець, 2017.

3. Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики. – Рівне. 2011.

4. Концепція розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 р.р. – К., 2010.

5. Олена Кононко. Перехідний період: самовизначення , зміна орієнтирів і пріоритетів. // Дошкільне виховання №1. – К., - 2010.

6. Система самоосвіти педагогів в дошкільному закладі.// Вихователь-методист дошкільного закладу №12. – К., 2010.

7. Т. Вороніна «Дитячий садок: управління».// Бібліотека «шкільного світу».– К., 2006.

Не зашкодь любов’ю.

Чи є межа батьківської опіки?

Шановні батьки!

Найбільше щастя і радість для кожного з вас – здорові, життєрадісні діти. Ви любите свою дитину надмірно і це природно, адже діти, не тільки майбутнє в цілому, але й продовження саме вашого роду на цій землі. Ви стараєтеся вберегти та відгородити вашу кровинку від будь-якої небезпеки. Сьогодні ми з вами поговоримо якраз про надмірну опіку. Чи потрібна вона? Зважимо всі за і проти.

Ось малюк пірнув у замет, то ганяє за незнайомим котом, а то міряє найбільшу дощову калюжу. Ох, як хочеться його тримати біля себе і сказати йому „не можна”, знайшовши 101 причину. Але чи є сенс у наших заборонах та хвилюваннях? Так, чи інакше, але хлопчаки будуть лазити по деревах, гратися у солдатиків, здираючи до крові коліна і смикати дівчаток за коси, а дівчатка, з’ясовувати стосунки із суперницями, давно відомими методами. І ручку, за яку ми звикли водити своїх дітей щодня, вони коли не-будь висмикнуть з нашої руки.

Неможливо заздалегідь передбачити всі небезпеки, які підстерігають дитину. Ось батьки і мучаться... А раптом щось станеться! А як він там один, без мене? І ця невідомість, а точніше неможливість все передбачити, захистити і відвернути дитину від всіх небезпек, тримає багатьох батьків у постійній напрузі. Причому ця напруга з року в рік не слабшає, а навпаки, чим старшою стає дитина, тим більше турбуються про неї батьки. Щоб якось заспокоїти себе, вони починають посилено опікати своє чадо: радять, наставляють, забороняють, перевіряють. І роблять це більше для себе, про всяк випадок, без особливої потреби для дитини. Батькам потрібно згадати про мистецтво взаємин. Талант спілкування полягає в тому, щоб зрозуміти маленьку дитину, уявити себе на її місці, сприйняти її точку зору, а ще дозволити самій робити самостійні кроки та примати рішення.

А зараз я вам розповім випадок з нашого життя. Дві однорічні дівчинки вчаться ходити. У обох вже трохи виходить. Одна мама старанно водить свою дочку, легко підтримуючи за руку, іноді відпускає і дитина іде сама, іноді падає, але так, як уміють робити це малюки легко і безпечно, стараючись зразу встати. Іншу постійно водять, мов „на повідку”, і крихітка не падає, а просто повисає у мами на руці. В результаті до кінця літа перша дівчинка вже топає впевнено і цілком самостійно, а іншу страшно було відпускати (і не відпускали), ледве спіткнувшись, дівчинка широко розкидала руки і наче стовпчик падала, а що під ногами, чи трава, чи асфальт, чи болото її не хвилювало – це вже було справою дорослих. Інстинкт самозбереження у неї пропав разом з надмірною маминою опікою. Ця дуже обережна мама створила додаткові труднощі і собі, і своїй дитині.

Та біда в тому, що коли дитина підростає, батьки, які звикли завжди стояти на варті, уже не в змозі зупинитися, зробити крок убік. Вони вирішують за дитину чим їй займатися, в який гурток ходити, з ким дружити і таке інше. Тоді починаються конфлікти між дорослими і дітьми. І навіть, якщо дитина сліпо погоджується з батьками, у її душі виростає протест. Але найобразливіше і найстрашніше те, що чим старанніше дорослі опікають свою дитину, тим більше безпорадною вона стає у житті, зіткнувшись наодинці зі справжньою небезпекою.

Задумайтеся над цим, шановні батьки! І зважте всі за і проти надмірної опіки. Адже, коли у дитини не буде життєвої практики поведінки в різних складних ситуаціях, це може привести до непередбаченого. Життя, звичайно, рано чи пізно навчить наших дітей, але ці уроки будуть куди більше боліснішими, ніж могли б виявитися у людини, яка росте і набуває практичного досвіду під час самостійних дій. Адже не дарма говорять в народі про ту рятівну соломинку, яку деколи не встигають підстелити. Від зайвих синців і гуль, та ударів долі вашого спадкоємця рятує не вічна опіка, а досвід, який ви дозволите йому придбати. Коли дитина звикає у всьому покладатися на когось іншого, вона вже не може жити без опори, як ліана не може сама, без чіпляння за інші дерева піднятися вгору. І коли приходять час зробити свій вчинок чи вибір, людина опиняється у безвиході. Вона залишається вічним немовлям. Адже ви не хочете такого майбутнього для своїх дітей?

/Files/certificate (2).jpeg/Files/certificate.jpeg

/Files/завершення.jpeg/Files/справи служби.jpeg/Files/облікова політика.jpeg/Files/1.jpg/Files/Без імені.jpg

/Files/2.jpg/Files/основний.jpeg

/Files/Сертифікат_17-856_Обшарська.jpg

/Files/інноваційний Олімп освітян.jpg

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 510

Коментарi