ВІННІЦЬКА-ЧОРНА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця. Людина – неповторна. В.Cухомлинський

Педагогічний стаж - 15 років

Освіта. Чортківське педагогічне училище

Вінницький державний педагогічний університет ім.М.Коцюбинського

Спеціальність. Вчитель початкових класів, організатор дитячих та юнацьких організацій; вчитель української мови та літератури і зарубіжної літератури

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ ЧЕРЕЗ ІНТЕРАКТИВНІ ІГРИ

Мовленнєва компетенція означає готовність і спроможність особистості адекватно й доречно використовувати мову в конкретних ситуаціях буття (висловлювати власні думки, бажання, наміри, прохання тощо), застосовувати при цьому як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності.Триєдина мета цілеспрямованої роботи з розвитку мовлення дошкільників полягає у формуванні мовленнєвої компетенції як однієї з головних базисних характеристик особистості. Вона спрямована на активне системне застосування взаємопов’язаних педагогічних дій: розвитку мовлення, навчання мови та мовленнєвого виховання.Процес формування мовлення в дошкільному дитинстві відбувається на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, граматичному, текстовому, оскільки дитина опановує всі одиниці мови: звук, слово, словоформи, словосполучення, речення і текст. Тож зауважимо, що результативність процесу мовленнєвого розвитку забезпечує міцний взаємозв’язок завдань виховання звукової культури мовлення, розвитку словника, формування граматично правильного мовлення та розвитку зв’язного діалогічного й монологічного мовлення.Навчання мови і розвиток мовлення дітей не зводяться лише до мовленнєвої діяльності, реалізації та використання мовної системи. Базисний компонент мовленнєвого розвитку дитини-дошкільника включає: діалогічну, монологічну, лексичну, фонетичну, граматичну та мовленнєву компетенцію.Вихователь дошкільного закладу повинен володіти таким запасом знань, умінь і навичок, які допоможуть йому на практиці досягти високих результатів щодо формування мовленнєвої компетенції дітей дошкільного віку, що досягається вчасним і ефективним використанням інноваційних технологій, зокрема, А. М. Гончаренко, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, Н. В. Гавриш, А. М. Богуш. Мовленнєво-ігрова діяльність є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку. І тому розвиток мовлення дошкільнят повинен відбуватись насамперед у контексті гри, в ігровій діяльності. Гра – це своєрідна чарівна паличка, яка вмить перетворює процес навчання дошкільника з сухого, нудного й формального заняття на яскраву, цікаву, захопливу пригоду. Тому саме грі надаємо важливого значення у формуванні та становленні мовної особистості.

Особливу увагу відводимо інтерактивним іграм, які створюють унікальний мікроклімат, де з’являються можливості для мовленнєвої взаємодії; спонукають дітей до активності й мовленнєвої творчості; розвивають такі комунікативні уміння: слухати і чути іншого, брати участь у вільній бесіді, бути уважним до самого себе, розуміти почуття і настрій іншого.

Дидактичні ігри та мовленнєві вправи для старших дошкільнят

«В ігри грай – свою країну знай»

1. “Священні символи”

Мета: розширювати знання дітей про державні символи України – Герб, Прапор, Гімн, про герб свого міста; виховувати повагу до них; почуття приналежності до свого народу.

Матеріал: зображення Герба, Прапора України, герба рідного міста, запис Гімну України.

Хід гри

Дітям пропонують по черзі розглянути зображення державних символів України, а також герб свого міста, описати їх і пояснити, що означають такі символи – позначення. Наприкінці діти, стоячи, слухають Гімн України (у запису).

2. “Найдорожче”

Мета: формувати у дітей розуміння поняття «Батьківщина»; розкрити його загальну сутність – люди з різних країн і різної національності ставляться до своєї батьківщини, як до матері; виховувати любов до рідної землі.

Хід гри

Вихователь. Рідний край є не лише у нас, людей, а й у тварин. Він є навіть у маленького равлика. Коли людина перебуває далеко від рідної землі, вона сумує за нею. А тепер уявіть, що вам довелось опинитися далеко від рідного дому. Щоб ви хотіли отримати від матусі і чому саме це?

Діти обґрунтовують свої відповіді.

3. “Народні перлини”

Мета: розширювати знання дітей про Батьківщину; розвивати пізнавальний інтерес до усної народної творчості (прислів‘я, приказки); виховувати ціннісне ставлення до рідного краю.

Матеріал: (прислів‘я та приказки).

Людина без Батьківщини – як пташка без крил.

За рідною землею і в небі сумно.

Кожному мила своя сторона.

Де рідний край, там і під ялиною рай.

Той вітчизну любить, хто їй служить.

Батьківщина славить тих, хто трудиться.

У рідному домі і вода солодка.

Хід гри

Варіант 1. Вихователь промовляє початок прислів‘я, а діти закінчують.

Варіант 2. Вихователь дає довільний набір слів із відомого прислів‘я, а діти складають їх правильно.

4. “Знайди малюнок”

Мета: закріпити знання про творчість українського поета Тараса Шевченка, викликати бажання слухати його вірші, розглядати ілюстрації і прищеплювати любов до української поезії.

Матеріал: вірші поета, ілюстрації до них.

Хід гри

Група розподіляється на два гурти «Зірочка» та «Сонечко». Вихователь читає вірш Т.Шевченка, а діти серед виставлених ілюстрацій знаходять ту, яка відповідає змістові вірша. Спочатку кажуть у якому рядку малюнок, потім називають його порядковий номер. Хто перший підніме руку і правильно відповість, той отримає фішку.

Вітер з гаєм розмовляє

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою…

Тече вода з-під явора

Яром на долину

Пишається над водою

Червона калина…

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає…

Перемагає та дитина, у якої збереться найбільше фішок.

5. “Де ти живеш?”

Мета: розширювати й закріплювати знання дітей про місто, про вулицю, на якій вони живуть; продовжувати вчити застосовувати ці знання; розвивати вміння зв‘язно, логічно та граматично правильно висловлювати свої думки; виховувати любов до рідного міста, до своєї вулиці.

Матеріал: фарби, пензлики, папір.

Хід гри

Дітям пропонують намалювати свою вулицю.

Вихователь. Що вам найбільше подобається на вашій вулиці. За що ви любите її? (Діти розповідають). Усі ці вулиці складають місто, в якому ми народились і живемо. Для нас воно найрідніше. Це наша мала Батьківщина.

6. “Віночок дружби”

Мета: закріплювати знання дітей про дружбу, про право на неї, вміння розрізняти добрі та погані вчинки; виховувати бажання бути справжнім громадянином нашої країни.

Матеріал: по кілька квіток на липучках (для кожної дитини), на дошці кільце основа для віночка.

Хід

Вихователь починає прислів‘я про дружбу та пропонує комусь із дітей (робить це по черзі) закінчити його. Якщо дитина закінчує прислів‘я правильно, вона прикріпляє квітку до віночка. Перемагає той, у кого залишається найменше квіток.

Прислів‘я

З добрими людьми дружи, а лихих стережись.

Недовіра вбиває дружбу.

Людина без друзів, як дерево без коріння.

Дружба, як перстень, не має кінця.

Нас із тобою не розлити водою.

Дружба – найкраще багатство.

Добрий друг надійніший від кам‘яного мосту.

З ким поведешся, того й наберешся.

7. “Одягни українку та українця”

Мета: закріплювати назви предметів українського національного вбрання, їхні різновиди та призначення; виховувати інтереси до національної культурної спадщини свого народу.

Матеріал: площинні ляльки – українець та українка; предмети національного вбрання (з паперу).

Хід гри

Кожна дитина отримує ляльок – українку та українця, а також набори предметів жіночого та чоловічого національного вбрання. Треба вибрати потрібний одяг і вдягнути ляльок. Виконавши завдання, діти називають, що саме вони вдягнули лялькам.

8. “Обереги мого краю”

Мета: поглиблювати знання дітей про обереги рідного краю; вчити розповідати про них; розуміти їхнє символічне значення; виховувати почуття приналежності до українського народу, до його духовної та матеріальної культури.

Матеріал: розрізані на частини зображення калини, верби, рушника, вінка, сорочки-вишиванки.

Хід гри

Дітям роздають різні картинки – з них треба скласти предмет. Потім кожен розповідає про свій оберіг.

9. “Україна”

Діти викладають за допомогою мотузки карту України і відгадують загадку пр. Україну. А відтак вони складають слова «Україна» та «українці» за допомогою кубиків Зайцева.

Робота з картою України. Діти тримають в руках картки з назвами міст України. Потрібно знайти ці міста на карті та накрити їх відповідною карткою-назвою. Рідне місто діти накривають зображенням герба.

Фізкультхвилинка «Ми одна сім‘я» (у колі)

В нашій групі ми сім‘я. Раз, два, три (плескаємо в долоні).

Ми, і ви, і ти, і я(вказуємо на себе і на товариша).

Раз, два, три (плескаємо в долоні).

Усміхнись тому, хто поряд. Ми –одна сім‘я. (Повторюємо спочатку, замінюючи слово «усміхнись» на «подружись», «обніми»).

Малювання. «Улюблені міста мого міста». Обговорення малюнків.

10. Мовленнєва вправа «Яке слово зайве»

Мета: збагачувати словник «святковою» лексикою; продовжувати ознайомлювати з символами, історією та традиціями відзначення українських народних свят.

Діти мають обрати із ряду слів зайве та пояснити свою думку:

Різдво, колядки, кутя, вертеп, Новий Рік.

Святий Миколай, грудень, щедрівка, чемна поведінка.

Паска, кутя, писанки, Христос Воскрес, весна.

Млинці, Масляна, проводи зими, новорічна ялинка.

Святий Миколай.

11. Мовленнєва вправа «Закінчи речення»

Настав Новий Рік…

Святий Миколай з янголятами…

Щасливого Різдва…

На Великдень ми…

Повертайтесь пташки, щоб…

День матері – особливе свято, тому що…

Я дякую матусі за те, що…

Хочу, щоб моя мама була завжди…

12. Мовленнєва вправа «Відгадай свято»

Мета: продовжувати ознайомлювати з традиціями відзначання українських народних свят; розвивати комунікативні здібності.

Діти мають догадатися, яке свято описує вихователь.

Цього ранку чемні діти знаходять під подушкою подарунки; їх дарує той, хто вночі спускається з неба.

На це свято ми готуємо смачненькі млинці та палимо багаття, проводжаючи зиму.

Це особливе свято, воно є днем народження Христа. Існують давні традиції святкування цього дня: господиня готує вечерю з 12 страв, обов‘язково серед яких є кутя, а діти співають обрядові пісні – колядки.

Цього дня люди йдуть до церкви, щоб освятити паску та писанки.

13. Комунікативна ситуація «Поміркуй»

Мета: закріплювати знання про матеріал, властивості, використання різних іграшок; розвивати уяву, фантазію, комунікативні здібності.

Діти мають відповісти на запитання:

Як можна цікаво гратися керамічним іграшковим посудом?

Які змагання можна влаштувати використавши дзигу?

Які іграшки можна використати для організації театру?

Іграшка – це лише дитяча забава?

Книга – це іграшка?

Чому солом‘яними та глиняними іграшками треба гратися дуже обережно?

14. Мовленнєва вправа “Закінчи прислів‘я”

Мета: ознайомлювати з прислів‘ями краєзнавчої тематики; розвивати комунікативні здібності.

Діти мають закінчити прислів‘я.

Кожному мила…(своя сторона).

Добре тому, хто…(в своєму домі).

Вдома і стіни…(гріють).

Де народився, там…(і згодився).

Всюди добре, а вдома…(найкраще).

Чарівне слово. Вихователь називає слово (поряд, недалеко від тощо), а дитина має скласти з ним речення (Я живу поблизу театру тощо). Потім дитина називає слово, а речення складає той, хто сидить далі по колу.

15. Мовленнєва вправа «Чому так?»

Мета: вправляти у вмінні логічно мислити; розвивати комунікативні здібності.

Діти мають відповісти на запитання:

Чому в шпаківні маленький круглий отвір?

Чому називається щасливим дерево, у якому є гніздечко?

Чому вважають бідний сад, до якого не повернулися птахи?

Чому Великдень вважають великим святом? Чому люди радіють в цей день?

Чому людина не може жити без книги?

Чому не може бути конкурсу на найкращу маму в світі?

16. Мовленнєва вправа “Порівняй”

Мета: закріплювати знання про Україну; вправляти у вмінні порівнювати, узагальнювати.

Діти мають пояснити чим схожі шпак і ворона; ластівка й горобець; ластівка й зозуля/шпак; соловей і синичка; писанка й дряпанка; казка й вірш; малюнок і книжкова ілюстрація.

17. Мовленнєва вправа “Назви одним словом”.

Діти мають назвати узагальнювальні слова для понять: день Святого Миколая, Новий Рік, Різдво, – …(свята); грудень, січень, лютий – …(зимові місяці), герб, прапор, гімн – …(державні символи України); фольклор, гончарство, лозоплетіння.

Заняття :"НА ДОБРОМУ СЛОВІ СВІТ ТРИМАЄТЬСЯ"

Мета: формувати в дітей культуру спілкування, прищеплюючи навички мовленнєвого етикету; закріпити знання дітей про правила вживання ввічливих слів у ситуаціях вітання ,прохання та подяки; розвивати мовлення, вміння спілкуватися. Виховувати ввічливість, тактовність, культуру поведінки дітей.

Хід заняття:

Вихователь. Дітки, ви знаєте, що є гарна прикмета всім з ранку дарувати вітання. Давайте і ми так зробимо.

Сонцю червоному…

Привіт!

Небу ясному…

Привіт!

Люди дорослі і малі…

Вам привіт від усієї душі!

- Кожен новий день треба починати гарним настроєм. А щоб настрій був хорошим, веселим, давайте станемо в коло, візьмемось за руки, закриємо очі і передамо один одному ту іскорку тепла і любові, що живе в нашому серці.

Давайте посміхнемося і побажаємо один одному радісного настрою.

- Сідайте, будь ласка на стільці. Сьогодні на занятті піде розмова про доброту.

Ось, послухайте, одну історію, що трапилась у чарівному лісі.

Казка «Неввічливе ведмежа»

Зараз, розкажу вам казку, діти:

Про звірят, що жили в лісі,

Про зайчатко, ведмежатко,

Про білку і маленьке кошенятко.

Одного разу у своїй хатинці

Зайча приготувало гостинці.

Чекало воно друзів на гостину

Ось Білочці горішки, Ведмедику малину.

Застрибала Білка в хатку:

«Доброго здоров’ячка, Зайчатко!

Ось принесла я морквинку,

Щоб ти мав, що їсти взимку!»

Ось і котик двері відчиня:

«Няв!» - привітався з усіма.

І у відповідь взаємно

З ним усі вітались чемно.

Тут Ведмідь загрюкав голосно дверима

Сів за стіл, з’їв малину,

Мед злизав, розбив тарілку

І покинув зайчика хатинку.

Всі обурились звірята:

«Не гоже так чинити!».

Ведмежа слід провчить, малята,

Більш у гості не просити.

Вихователь: Дітки, чи правильно повівся Ведмедик? (Ні)

- Чому?

- Як мав увійти Ведмедик до хатки? (Постукати, привітатися).

- Коли він поїв, що мав сказати? (Дякую)

- А коли зібрався йти додому?(До побачення)

- Хто із звірят повівся гарно? (Білочка і Котик)

- Чому?

- Діти, на світі є багато чарівних добрих слів, які дарують людям чудовий настрій, радість.

І ви малята, звичайно, їх знаєте.

Дид.гра «Чарівні слова»

1. Ви прийшли в садок. Що ви повинні сказати? (Доброго ранку!)

2. Вам допомогли роздягнутися, повісити одяг, що треба сказати? (Дякую!)

3. Ви йшли по коридору і випадково когось штовхнули. Що треба сказати? (Вибачте)

4. Якщо вам потрібно щось попросити? (Будь ласка)

5. Ви були в гостях вам весело. Але вже час повертатись додому. Що ми кажемо? (До побачення).

Двері в групу відчиняю:

«Добрий день!» - усіх вітаю

Нову іграшку свою

Я погратись всім даю.

Час додому повертатись

Треба ввічливо прощатись

«До побачення!»- казати

Тихо двері зачиняти.

Пальчикова гра

(Стиснути пальчики в кулачок. По черзі розгинати їх, починаючи з великого)

Встали вчасно всі..

(широко розтавити пальці.)

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку у небі пташки

Доброго ранку тобі і мені.

( (Пальцем правої руки по черзі вітатися з пальцем лівої руки, торкаючись один одного кінчиками).

Вправа- скринька з чарівними словами.

- Дітки, погляньте у мене в руках чарвна скринька. У ній є багато маленьких сердечок – ось погляньте. Треба наповнити скриньку чарівними словами в обмін на серця.

(Діти говорять слова)

- Погляньте, яке велике серце утворилося із ваших слів. Воно велике світле. Вміє любити і радіти, сумувати і співчувати. Воно може змінити людину, зробити її доброю.

Недарма у народі кажуть:

Ласкаве слово – що весняний день.

Ввічливе слово – цілюще повітря.

Гляньте, чарівна скринька наповнилась кольоровими карамельками.

Пригощайтеся, любі малята.

На цьому наше заняття закінчене, дякую, до побачення!

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ "STORYTELLING" В МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Якщо мені вдавалось домогтись, щоб дитина, в розвитку мислення та мовлення якої траплялись серйозні затримки, придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, – значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити»

В. О.Сухомлинський

Storytelling – це спосіб передачі інформації через розповідання історій.

Людство займалося цим весь час: казки, міфи, легенди.

Чому ж зараз до сторітеллінгу така увага?

Сьогодні спілкування все більше йде у віртуальному середовищі. Реальне спілкування стає предметом розкоші, таким собі мистецтвом, якому треба знову навчати дітей та дорослих, і до якого необхідно повертатися.

Storytelling– це цікава, творча та повчальна розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі даної розповіді лежить робота творчої уяви.

Мабуть, кожен вихователь зі свого досвіду знає, що є «нецікава» тема для дітей, але вона є важливою. У такому випадку можна застосовувати сторітелінг. Якщо тема заняття не містить якоїсь реальної історії, то її можна вигадати. Зацікавити дітей можна лише змінивши кут подачі інформації.

Будь-які історії діти можуть презентувати не лише в розповідях, а й використовувати різні форми: акторську гру, танець, малюнок або навіть квест. Вихователь може заохочувати дітей до експериментів та ставати учасником їхнього сторітелінгу.

Використання малюнків допомагає під час розповіді. Розповідь через малюнки надзвичайно захоплива річ. Адже мистецтво сприймається по-різному, виходячи із нашого емоційного стану і досвіду. А значить історія за малюнками у двох різних людей може виявитися дуже не схожою.

Замало просто сказати, хто зображений і що робить. Шукайте на малюнку додаткові деталі, які допоможуть точніше описати стан персонажа або емоцію.

Звертайте увагу, як змінюється ландшафт або предмети біля персонажа, як він з ними контактує. Розкажіть про це.

Якесь зображення може подаватися крупним планом. Значить, на цьому потрібно зосередитися у розповіді.

Спостерігайте, що змінюється у ланцюжку малюнків, як зміни впливають на результат.

Додавайте передбачень, «якби… то…», історії можуть збагачуватися уявою.

Пробуйте описувати щось одним словом, але так, щоб можна було відчути. Сонячно. Радісно. Духмяно. Вогко. Бентежно. Ніжно.

Розкажіть про вираз обличчя персонажа. Що він зараз відчуває і через що.

Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому діти використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Щоб сюжет захопив дітей, у ньому обов'язково мають бути представлені базові структурні елементи.

Основні структурні елементи storytelling’у

Починаємо, як правило, з прив'язки до місця події (де розпочалася історія – реальна, казкова, фантазійна тощо).

Далі мають виникнути особливі обставини (хтось зник, зіпсувалися погодні умови, комусь (тваринам, рослинам, казковим персонажам) потрібна допомога).

Щоб розв'язати проблему, персонаж залишає домівку й вирушає назустріч пригодам. Ці пригоди обов'язково завершуються перемогою та щасливим поверненням додому.

І насамкінець – мораль історії (старших дошкільнят можна залучити до формулювання висновку).

Зверніть увагу: деякі структурні компоненти storytelling’у можна об'єднувати залежно від сюжету оповіді.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної, позитивної взаємодії всіх учасників. Використовуючи інтерактивні методи навчання, треба намагатися створити такі умови, щоб дитина мала змогу обговорювати проблеми з іншими, ставити запитання, активно діяти, шукати, досліджувати.

Коментарi